неділю, 1 травня 2011 р.

Крок

Чому інколи так важко робити крок за кроком серед вогню. Вибиратись на вершину так, наче ти єдиний на Землі хто туди спрямовується.
А найнеприємніше, що усі тебе підсвідомо покидають, боючись чогось невідомого, великого і світлого, ніжного, вічно теплого, рідного, неповторного - які можуть заповнити життя, лише потрібно попрацювати, тяжко, болісно...
І що ж, приходиться самому в пустоті, тичасововму одинацтві та невідомості. А як хочеться щоб було з ким розділити усе!
ВПЕРЕД

Немає коментарів:

Дописати коментар